СКОРЕ́НЬКО. Присл. до скоренький. — Я побіг у сад і скоренько вирізав собі цівку з бузини (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 58); Ад’ютант вибіг на горбок, розглянувся і вернувся скоренько до генерала (Осип Маковей, Вибр., 1956, 170).
СКОРЕНЬКО
Тлумачення слова