СКО́РБНО. Присл. до скорбний. Сидить скорбно поважна Докія (Ольга Кобилянська, II, 1956, 224); — Може б, ти побув сьогодні дома? Ще нездужаєш, — пильно і скорбно дивиться [мати] на нього і чує, як тремтять, її повіки (Михайло Стельмах, II, 1962, 396); Криваві плями чорніли скорбно на землі (Володимир Сосюра, II, 1958, 497).
СКОРБНО
Тлумачення слова