СКОРБ, і, жін., уроч. Те саме, що скорбота 1, 2. В важкі хвилини скорбі та недуг Я тихо йшов, куди гляділи очі (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 29); Йому тільки й залишається посміхнутись крізь скорб і запропонувати недужій бідарських ліків, ліків його батьків, дідів. — Може, тобі водички? (Михайло Стельмах, I, 1962, 162).
СКОРБ
Тлумачення слова