СКОНФУ́ЖЕНО. Присл. до сконфужений 2. Валя сконфужено й радо осміхається (Степан Васильченко, III, 1960, 329); Гонтар сконфужено розвів руками (Яків Баш, Вибр., 1948, 226); Рубін дивиться на охололе й посиніле залізо сконфужено (Іван Сенченко, Опов., 1959, 7).
СКОНФУЖЕНО
Тлумачення слова