СКОЛУПНУ́ТИ, ну, неш, док., перех.
1. Однокр. До сколупувати. Стовбур черешні зайнявся вишневим блиском, Іван сколупнув нігтем грудочку клею… (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 239).
2. перен., розм. Змусити піти, залишити займане місце; прогнати. Справа не в тому, що Марко підійметься на мій пост, а в тім, як його найскорше сколупнути з поста (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 302); — Слухай, Супрун, — помовчавши, глухо сказав Штепа, — німець вирішив сколупнути нас сьогодні з Кургана (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 180).