СКОЛОШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Злякати, сполошити кого-небудь. Чекали [мати з дочкою] дорогого гостя, що от-от не видко як затупає перед хатою, сколошкає собак і відхилить двері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31);
// Викликати тривогу, хвилювання, неспокій у кого-небудь. Хасен.. побув в аулі всього один день. Але за той час він добре сколошкав казахів своїми розповідями про Магнітобуд (Олесь Донченко, I, 1956, 145).
2. Розкуйовдити, зробити кошлатим (волосся, шерсть і т. ін.). Раптом налетів вітрець, сколихнув підрізаним волоссям дівчини — сколошкав його зовсім (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 239); Вітрець пострибав хлібами, сколошкав овес, смикнув за довгого вуса ячмінь (Олесь Донченко, VI, 1957, 257); — Тепер уже чорти пішли такі, що не бояться й ладану, — сколошкавши собі вуса, відмовив козак (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 39).