СКОКОМ

СКО́КОМ, присл. Підстрибуючи, роблячи стрибки; швидким бігом. Погонич знав норови свого батюшки і пустив коні скоком (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 111); Павло Гречаний.. скоком вибіг на середину двору (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 115).
 Скоком чи боком; То скоком, то боком; То боком, то скоком — по-різному; різними способами. За останні роки якось скоком чи боком до нашої творчості знову почала притулятись безконфліктність чи дрібноконфліктність (Літературна Україна, 24.XI 1970, 2); — Як поживаєш? — А так собі — то боком, то скоком (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 18).