СКОЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКОТИТИСЯ, скочуся, скотишся, док.
1. Котячись по похилій поверхні, спускатися, падати вниз. Гора була така крута, що в великі дощі рілля скочувалась з водою униз (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); — Цей шеєліт я знайшов біля підніжжя гірського урвища. Значить, він колись скотився з гори (Олесь Донченко, II, 1956, 48); Угорі почулося шарудіння, і вниз скотився камінчик (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 101); Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 27);
// Котячись, перевертаючись, падати, з’їжджати вниз (перев. про людину). — В одну мить я скотився клубком з клуні (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 19); Згори клубочком скотився чоловік (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 315);
// Сповзати з чогось, падати звідки-небудь. Івась лежав у кутку розкинувшись, розпластавшись. Голова його покоїлася на подушці, а тіло скотилося [з сіряка] на землю (Панас Мирний, I, 1954, 174); Чорна смушева шапка скотилась з голови на траву (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168); Там, скотившись з подушок, лежить на голому полу хвора Макариха (Любов Яновська, I, 1959, 52);
// Сунучись, переміщатися в інше місце, нахилятися (перев. про голову). Її голова скотилась на залом спинки канапи, аж звісилась набік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 257);
// Спускатися до горизонту (про місяць, сонце і т. ін.). Місяць поволі скочувався у лісову гущавину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 78); Сонце за обрій скотилось В тихі покої свої… (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 99); Скотилася в небі зірка (Анатолій Шиян, Балавда, 1957, 51);
// Переміщатися, стікати, текти вниз (про воду, сльози, краплі поту і т. ін.). Скочуючись по схилу, стічні води руйнують ґрунт (Колгоспник України, 3, 1956, 39); Одна по одній виступали і скочувалися по жовтих запалих щоках круглі, прозорі горошинки сліз (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 16); Майор сидів блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 230); З гострих кінців листя дощинки [дрібні краплі дощу] скочувалися на лопушиння (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 91); З Мар’янчиних очей на білий халат скотилася сльоза (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 213).
2. З’їжджати, спускатися вниз по похилій поверхні. Повозка скочується з горбка в долину, проскакує дерев’яний місток на потічку (Мирослав Ірчан, I, 1958, 305); Показались перші лави петлюрівців. Вони скочувалися в балку з гвинтівками наперевіс (Олександр Довженко, I, 1958, 183); З гори скотилась велика повозка і стала перед порогом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 143); Мотоцикл скотився з насипу у рівчак (Юрій Смолич, V, 1959, 790); Кінь уже стояв на ногахг позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 102).
3. розм. Швидко спускатися, збігати, злазити звідки-небудь. Стернями та картоплищами я скочуюсь до микитівського ставочка, де були отакенні коропи, аж поки їх не повиглушували бомбами (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 107); Він вихорем пронісся мимо кімнати Кажана, скотився на перший поверх і побіг довгим коридором до виходу (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 55); Скотившися з велосипеда, вона ухопила Тосю в обійми (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 57).
4. перен. Відмовляючись від попередніх поглядів, відходити, відступати до чого-небудь (перев. від чогось передового, прогресивного). Ревізіоністи заперечують історичну необхідність соціалістичної революції і диктатури пролетаріату, керівну роль марксистсько-ленінської партії, підривають основи пролетарського інтернаціоналізму, скочуються до націоналізму (Програма КПРС, 1961, 37); З початку першої світової війни праві керівники соціал-демократичних партій II Інтернаціоналу, які давно вже скочувалися в болото реформізму, повністю зрадили справу робітничого класу (Комуніст України, 9, 1964, 18); Не треба надто простолінійно розуміти і знамениту формулу Чернишевського: «Прекрасне — це життя», бо тоді можна скотитись до грубого натуралізму (Максим Рильський, IX, 1962, 165).
5. перен. Наступати, надходити. Тихо скотився сумрак на сю веселу маленьку оселю (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43).
♦ Камінь із серця скотився див. серце; Наче (ніби і т. ін.) камінь скотився з душі див. камінь.
6. тільки недок. Пас. до скочувати.