СКОБКА

СКО́БКА, и, жін. Те саме, що скоба2. Олівець і справді був гарний — металевий, блискучий, із скобкою, щоб чіпляти його за край кишені (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 61); — Ільку, держись за верхню скобку, — повчав батько (Петро Панч, I, 1956, 385); Раніше закот під рант кріпили [взуттєвики] металічними скобками. Тепер затяжки немає, шкіряний рант замінено гумовим (Робітнича газета, 9.I 1963, 1).
♦ Стригтися (стригти) під скобку — зрізати волосся по прямій лінії на лобі й потилиці.