СКОБЕЛЬ я, чол. Інструмент у вигляді ножа з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод, дощок і т. ін. З того часу, як заприятелював він з Ромком, знову почали частенько бачити діда то з пилкою, то з скобелем (Олесь Донченко, I, 1956, 56); При археологічних розкопках знайдено багато деревообробних інструментів: сокир, тесел, пилок, доліт, свердел, кирок, скобелів, залізних частин рубанків, ложкарів, стамесок, ножів, молотків (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 427).
СКОБЕЛЬ 2, бля, чол., техн. Металева дужка з гострими кінцями, що забивається у двері, кришку і т. ін. для навішування замка. Не поспішаючи, одімкнув [Степан] замка, зняв з скобля штабу й розчинив.. двері (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 142); На скоблях обох половинок дверей висів замок (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 515).