СКНА́РА, и, чол. і жін. Надміру скупа, жадібна людина. Всі, чужі й свої, вважали її за останню скнару (Ірина Вільде. Сестри.., 1958, 453); Пишна галерея.. нещадних пригноби лювачів і експлуататорів, понурих скнар і фанатиків збагачення вийшла з-під пера Тобілевича (Максим Рильський, III, 1955, 284); * У порівняннях. Я, мов неситий скнара, жадно вбираю, всотую все (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 8).
СКНАРА
Тлумачення слова