СКЛИ́КАТИ див. склика́ти.
СКЛИКА́ТИ, і рідко ІСКЛИКА́ТИ, аю, аєш СКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛИ́КАТИ, скличу, скличеш, док., перех.
1. Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх або багатьох. У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони.., Превелебную громаду Докупи скликали (Тарас Шевченко, II, 1963, 158); [Ольга:] На полі тихо,.. чути, як мушка летить, як перепелиця своїх діток скликав (Марко Кропивницький, V, 1959, 143); Жінка скликала кури на вечір, стояла перед хатою й кидала з подолка по жмені посліду (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 51); Наталя.. більш-менш настроїла його [піаніно] і тепер у вільні хвилини скликала до нього молодь чарівними звуками (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 417); Дзвінок при школі в Майдані гомонів приємним голосом на ціле село, скликував школярів (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 5); Злість здушила його.. Хотів би стоголосим криком розітнутися, щоб скликати всіх, щоб усіх повернути в колону… (Олесь Гончар, II, 1959, 88);
// Кликати, запрошувати прийти, з’явитися куди-небудь з певною метою усіх або багатьох. Під той час приїздили в Лоєшти якісь пани, скликала людей на Замфірів виноградник, показували їм філоксеру (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 214); По обіді скликали людей на збори, але Катерина не пішла (Василь Кучер, Вогник, 1952, 80); Ідуть гостей скликати молоді (Михайло Стельмах, V, 1963, 296); Скликував [Семен] людей, приязних до себе, ніби за свідків (Лесь Мартович, Тв., 1954, 106); Склич до нас тих навісних панів, Що воду із своїх виварюють Рябків (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 57); — Ось ходім, я дідів скличу, вони з тобою поговорять (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 323). Скликати (скликувати, скликати) збори (мітинг і т. ін.) — збираючи людей в одне місце, проводити збори, мітинг і т. ін. [Парвус:] А нащо ти скликав у себе збори, не бувши християнином? (Леся Українка, II, 1951, 442); [Гайдай:] Прибудемо в Новоросійськ, треба скликати мітинг кораблів (Олександр Корнійчук, I, 1955, 47); Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце — худобу там, майно всяке (Андрій Головко, II, 1957, 326); Скликати (скликувати, скликати) толоку — одноразово збирати людей (сусідів, родичів і т. ін.) для виконання великої за обсягом роботи (без оплати). Весною кілька разів скликав [Созоненко] толоку, відбудувався і знову зажив на старому місці (Михайло Стельмах, II, 1962, 402).
2. Збирати членів колегіального органу, учасників якої-небудь наради і т. ін. для роботи, діяльності, обговорення певних питань тощо. Карл І розпустив парламент і не скликав його 11 років (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 8); — Саме перед війною поїхав я до Києва — у столиці скликали нараду завідуючих птахофермами (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 121); Як тільки вони вийшли, Оксен.. сказав, що сьогодні хоче скликати правління (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 109).
3. заст. Закликати (у 2 знач.). Мало ще топтали людей кіньми, не доволі пролили крові, — треба було ще нацькувати темний народ на інтелігенцію. Їй мимохіть пригадались брудні, безглуздо складені, брутальні відозви.. Скликали бити та різати всіх ворогів уряду (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 164).