СКЛУБЛЕНИЙ

СКЛУ́БЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до склубити.

2. у знач. прикм. Те саме, що клубчастий. На п’єдесталі з чорного мармуру сиділа на склублених хмарах мармурова фігура мужа з довгою, кучерявою бородою (Іван Франко, II, 1950, 97).