СКЛОПАКУ́НОК, нка, чол., буд. Будівельний виріб для засклення вікон, вітрин, який складається із двох листів скла, з’єднаних так, що між ними утворюється замкнений простір, заповнений сухим повітрям. Застосування склопакунків поліпшує експлуатаційні якості віконних блоків (Радянська Україна, 21.II 1969, 4).
СКЛОПАКУНОК
Тлумачення слова