СКЛОДУ́В, а, чол. Робітник, що займається виготовленням скляних виробів дуттям. Особливу сторінку в білоруське художнє склоробство XVIII ст. вписали кріпосні склодуви і гравірувальники, котрі працювали на мануфактурах князів Радзівіллів у селах Уріччя і Налибоки (Знання та праця, 2, 1972, 9); Склодуви не могли жити без гути, як рослина без води, як тіло без душі (Петро Панч, II, 1956, 56).
СКЛОДУВ
Тлумачення слова