СКЛО́ЧНИК, а, чол. Той, хто займається склоками. Квартирний склочник, хуліган, що бешкетує на вулиці, не тільки ображають сусідів, перехожих — вони відбирають у них неповторні хвилини життя (Наука і життя, 8, 1967, 16); [Дремлюга:] А я склочників не боюсь, хто б вони не були, — даю відсіч на повну силу (Олександр Корнійчук, II, 1955, 310).
СКЛОЧНИК
Тлумачення слова