СКЛЯНОЧКА

СКЛЯ́НОЧКА, и, жін. Зменш. до склянка1 1. З ранку до вечора сидів він у своїй лабораторії, готував у скляночках різні гіркі й солодкі мікстури (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 31); Налила [Маріора] собі скляночку й вихилила 8 видимим задоволенням (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 281); А він, той проклятий ціпок, як не випорсне з рук та по пляшці — так тобі на скляночки й розпалася… (Любов Яновська, I, 1959, 89).