СКЛЯНІТИ, ію, ієш, недок.
1. Виділятися скляним блиском. Твердо скляніють його [університету] висот вікна (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 41).
2. перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі). Олена підбігла до ліжка. Гарненькі голубі, як у матері, очі дитини скляніли, обличчя чорніло від задухи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 428).