СКЛЕПЛЕНИЙ 1, а, е, рідко. Те саме, що склепінчастий. Тісна, подовгаста кімната зі склепленою стелею тонула в півсумерку [напівтемряві] (Іван Франко, VI, 1951, 323).
СКЛЕПЛЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до склепити. У міцно склеплених устах і твердому підборідді відчувалась сила, з якою важко було боротись (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 149); Страшна була та постать осиротілої матері, а ще страшніше було дивитися на її рівні, тонкі, міцно склеплені уста (Любов Яновська, I, 1959, 396);
// у знач. прикм. Ще не розплющивша очей, крізь склеплені повіки. Варвара відчула, як в очі їй входить яскраве тепле світло (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 13).