СКЛЕ́ЙКА, и, жін.
1. Дія за значенням склеювати, склеїти. На цім місці тоді порвалася плівка (буває таке). І поки Коля Федоров морочився із склейкою, в запису утворився непоправний провал (Вітчизна, 2, 1969, 162).
2. Місце, де склеєно що-небудь. Склеювати можна тільки вироби з сухої деревини. Підвищена вологість деревини (понад 10—12%) значно зменшує міцність склейки (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 59).