СКІСНИЙ

СКІСНИ́Й, а, е. Який відхиляється від горизонтального або вертикального положення; похилий, косий. Батурін з’ясував, що в м’яких породах належить бити рівні шпури, у твердих — скісні (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 117);
//  Розташований під кутом до горизонтальної лінії, площини. Найбільш характерне для київських килимів ритмічне повторення одного мотиву прямими або скісними рядами (Народна творчість та етнографія, 3, 1962, 114); Довжелезні скісні пасма сонячного світла пронизували лісову сутінь (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 316);
//  Який має похилу площину. Гонтарі ночували? в тісній луб’яній колибі, зложеній тілько з даху, покладеного на скісних платвах (Іван Франко, III, 1950, 47);
//  Який відхилився від свого звичайного напрямку і рухається або падає по діагоналі, навскіс. В лице б’є скісний, холодний дощ (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 14); Не спускаючись нижче, літаки капнули над лісом, скісними бомбами, і гулкі ліси застугоніли (Олесь Гончар, III, 1959, 359).
 Скісний погляд — погляд, спрямований убік. Крадькома кидав [директор] скісні погляди правобіч і лівобіч (Павло Загребельний, Спека, 1961, 147); Скісні очі — очі, що мають косий розріз, розкосі очі. Її трохи скісні сірі очі спалахували фосфоричними вогниками (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 282).