СКІПОЧКА

СКІ́ПОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до скіпка. Знай кида [Маруся] на Василя то пісочком, то скіпочками (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 48); Вмокаючи час від часу тоненьку скіпочку в чорнило, неквапливо й зосереджено водив [хлопець] нею по гладенькій поверхні дошки (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 41);  * У порівняннях. [Нартал:] От візьмуть нас.. гарненько всіх засмолять і запалять, мов скіпочки. І будем ми світити в садах у цезаря (Леся Українка, II, 1951, 434).