СКІПЕТР

СКІ́ПЕТР, а, чол., іст. Оздоблена дорогоцінним камінням та різьбленням палиця, що є символом, знаком царської влади; берло. Громовержець на скіпетр слонової кості обперся, 3 трону високого встав і тричі струснув головою (Микола Зеров, Вибр., 1966, 304);  * Образно. Коли з рук князя Володимира Великого випав державний скіпетр, на зміну батькові став його син — Ярослав (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 15).
♦ Під скіпетром кого — під владою кого-небудь. Українські націоналістичні газети почали й собі вголос мріяти про «самостійну» Україну під скіпетром Габсбургів (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 18).