СКІЦЬ, присудк. сл., діал. Уживається за знач. скіцнути. Троянці наші.. На землю скіць — як там були! І зараз стали розкладатись (Іван Котляревський, I, 1952, 164); Мужик лишив козу серед дороги, а сам скіць через рів. Пішов полями! Відрікся кози! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 203).
СКІЦЬ
Тлумачення слова