СХИ́МА, и, жін., церк.
1. Найвищий, чернечий ступінь у православній церкві, що вимагає від посвяченого дотримання суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця;
// Найвищий ступінь чернечого аскетизму в православній церкві.
Постригти в схиму кого, церк. — надати кому-небудь найвищий чернечий ступінь; зробити схимником. Богу слав поволі оповідав усі новини про те, як Мстислав перед смертю наказав постригти його в схиму (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 419).
2. Одяг ченців, що мають найвищий чернечий ступінь. Іван IV похований у схимі — чорному чернецькому одягу, якого удостоюються лиш ченці, що повністю зреклись світського життя (Радянська Україна, 6.II 1964, 4).