СХВИЛЮВАТИСЯ, Ююся, юєшся, док.
1. Зазнати коливального руху, вкритися хвилями, збуритися (про поверхню рідини). Сколихнулось море і схвилювалося (Степан Васильченко, I, 1959, 116); Червоне вино схвилювалось У кухлях, налитих по пруг (Леонід Первомайський, II, 1958, 159).
2. Позбавитися душевної рівноваги, сповнитися тривогою, занепокоєнням, хвилюванням. Наталя, безумовно, схвилювалась. Мати справу з живою людиною зовсім не те, що лікувати ляльок (Олесь Донченко, VI, 1957, 10); Данькові раніш не доводилось бути в Хорлах, і зараз, коли він вперше побачив перед собою гуртик самотніх задумливих тополь ген-ген, на межі землі і неба — схвилювався так, наче зустрів зненацька в незнайомім краю когось знаного з дитинства (Олесь Гончар, II, 1959, 45).