СХРИ́ПЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до схрипнути.
2. у знач. прикм. Який звучить хрипло, з хрипотою; хрипкий. Він потер долонею ретельно виголену голову і схриплим голосом звелів: — Ви вільні, старший лейтенант, можете іти (Натан Рибак, Час.., 1960, 16).