СХО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до сховати. Вона мала властивість усе обнюхувати.. Так вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном за припічком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 281); Кожного ранку любив [Василько] лазити під піч, де в його було сховане в куточку з деяких цяцьок ціле хазяйство (Степан Васильченко, I, 1959, 206); Сховані в лісовій гущавині галичани побачили перших вершників (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122); Від дубової кладки, схованої поміж густими вербами, пружинами розпускаються водяні кола (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127);
// у знач. прикм. Гетьман звелів піймати кількох чоловіків, одшмагати батогами й послати скликати людей, витягати сховані човни (Юрій Яновський, II, 1954, 123); Вода спаде, повитикається сховане каміння (Гнат Хоткевич, II, 1966, 394); — Не можна йому довго, — діловито, проте з схованим легеньким смутком казала жінка (Степан Васильченко, I, 1959, 321);
// сховано, безос. присудк. сл. Кожний такий хрестик [на карті] показував місце, де сховано забутий скарб (Олесь Донченко, II, 1956, 19); От ялини, що стоять на варті Священних урн, де сховано останки Синів народу, вірних до кінця! (Максим Рильський, I, 1956, 326).
2. у знач. прикм. Закритий, невидимий; прихований. Шляхом тривалого й терплячого розвідування він з’ясував, що на території табору проходила схована каналізаційна труба (Юрій Яновський, II, 1954, 29).