СХЛИПУВАННЯ

СХЛИ́ПУВАННЯ, я, сер. Дія за значенням схлипувати і звуки, утворювані цією дією. Почулося схлипування, далі плач… Христя підвелася (Панас Мирний, III, 1954, 174); Схлипування її були густі й глибокі, а з-поміж них іноді виривалися розпачливі слова (Григорій Епік, Тв., 1958, 246); Дитина в коші надривалася від крику. Вірніше, вона вже не кричала, лише хрипле схлипування неслося з її грудей (Олесь Донченко, I, 1956, 122);  * Образно. Ріка зітхнула, затрепетала, вдарилась у берег, і пором поплив, залишаючи позад себе схлипування закучерявленої води (Михайло Стельмах, I, 1962, 412).