СХІДНЯ́К, а, чол., розм.
1. Уродженець східних областей України. Він ще й досі не цілком звикся із своїм новим становищем, і в товаристві «східняків» болісно почував свою відсталість (Олесь Гончар, III, 1959, 384); — Я доповідав уже, пане, — виступив наперед тонкобровий. — Той східняк мав гранату (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 240).
2. Східний вітер. Другий тиждень дме східняк проклятий! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 165).