СХАРАПУ́ДЖЕНО, розм. Присл. до схарапуджений 2. Він щосили смикнув на себе повід, аж лошиця схарапуджено рвонула вбік (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 67); Лучук ударив одного, другого, третій схарапуджено рвонув свого коня в хащі (Павло Загребельний, Диво, 1968, 154).
СХАРАПУДЖЕНО
Тлумачення слова