СКЕ́РЦО, невідм., сер., муз. Невеликий музичний твір у швидкому темпі з підкресленим ритмом. Шопен радикально змінив введений Бетховеном жанр скерцо (Наука і життя, 2, 1960, 57); Л. Ревуцький надав пісні [«На кладочці»] характеру бурхливого скерцо (Народна творчість та етнографія, 4, 1965, 29);
// Частина великого музичного твору (симфонії, сонати) у такому темпі. Чітко.. передав оркестр дещо фантастичні, начебто казкові обриси скерцо, споглядально-ліричну роздумливість повільної, третьої, частини [симфонії] (Радянська Україна, 8.II 1955, 4).
СКЕРЦО
Тлумачення слова