СКАЖЕНЮ́КА, и, чол. і жін., розм. Хвора на сказ тварина. * У порівняннях. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки… (Любов Яновська, I, 1959, 87).
СКАЖЕНЮКА
Тлумачення слова