СКА́РЖНИ́К, скаржника, чол. Той, хто скаржиться. Скільки доводилось батькам вислухувати скарг на нього. Немало й перепадало йому від батька. Але частіш навпаки — вислухає Юхим уважно скаржника, а тоді до сина: «Молодець! Отакий і рости, сину, — сердитий на всяку неправду» (Андрій Головко, II, 1957, 507); Щоб залаштувати справу, як того хотіли скаржники, Пані війтову треба було задобрити подарунками (Степан Чорнобривець, Визвол. земля. 1959, 24).
СКАРЖНИК
Тлумачення слова