СКАРН, у, чол. Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і складається з силікатів кальцію, магнію та заліза. Вапнякові прошарки у вапняково-лужних гнейсах представлені вапняковими роговиками і скарнами (Геологічний журнал, XIII, 1, 1953, 17).
СКАРН
Тлумачення слова