СКАРЛЮЧИТИСЯ

СКАРЛЮЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Зігнутися, зіщулитися. Захирів старий, згорбився, скарлючився… та й умер (Панас Мирний, II, 1954, 95); — Ось вона, неволя татарська! День і ніч у кайданах спи, працюй, їж і пий скарлючившись, прикутий до лави (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 476);
//  Неприродно викривитися (про руки, пальці і т.. ін.). Очі в нього запалали, пальці якось скарлючилися (Панас Мирний, III, 1954, 230).