СКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм.
1. Сильно зігнути, скорчити;
// Неприродно викривити (руки, пальці і т. ін.).
2. безос. Звести судомою; зсудомити. До Василя Максимовича підходила вона [медсестра] разів із десять.. То трохи заспокоювалась дівчина: нічого немовби загрозливого. То холодом обсипало всю: а що, як Черемашка знову скарлючить? (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 250).