СКАРБО́НА, и, жін.
1. церк. Скринька, в яку віруючі кидають гроші на потреби церкви. Два злодії в опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають (Степан Руданський, Тв., 1956, 135); [Юда:] Я ж ні шага не мав. Се правда, я глядів у них скарбони, — бо я вважався більш «від сього світа», ніж тії чисті душі (Леся Українка, III, 1952, 138);
// заст. Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін.
2. перен., рідко. Те саме, що скарб 3. — Руки, Докійко, руки — то все наше багатство, то наше добро, то наша скарбона! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 24).