СКАРБЕ́ЦЬ, бця, чол. Посудина (горщик, глечик, казанок і т. ін.), в якій закопували скарб. Умираючи, казав [Гриць] у пущі вирити під дубом два скарбці з грошима, один матері оддати, а на того його поховати гарно (Марко Вовчок, I, 1955, 40).
СКАРБЕЦЬ
Тлумачення слова