СКАНДЗЮ́БИТИСЯ, биться; мн. скандзюбляться; док., розм.
1. Зігнутися, викривитися. Страшна вона: в неї скандзюбилися ноги, очі вивело з лоба (Панас Мирний, III, 1954, 339).
2. перен., вульг. Здохнути. А щоб той собака тобі скандзюбився! (Словник Грінченка); Я легесенько штовх його макогоном, а воно й теє… і скандзюбилося сердешне… (Яків Баш, На землі.., 1957, 73).