СКАНДЗЮ́БЛЕНИЙ, а, е, розм. Якого звело судорогою;
// Який зігнувся, скорчився. — Де є хата Олексій Ушаков? — не забуваючи, що він в німець, спотворюючи та перекручуючи слова, спитав Прудивус у скандзюбленої бабусі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 464).
СКАНДЗЮБЛЕНИЙ
Тлумачення слова