СКАЛУБИ́НА, и, жін., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (Іван Франко, VIII, 1952, 316);
// Отвір у замку, куди вставляють ключ. Ключ у вхідних дверях знову заторохтів — ключ ніяк не потрапляв у скалубину (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 489).
СКАЛУБИНА
Тлумачення слова