СКАЛАМБУ́РИТИ, рю, риш. Док. до каламбурити. — Кажіть одразу, бо ми люди безгрішні. — А раз безгрішні, то хто ж з праведників гроші бере?.. — скаламбурив винахідливий панок (Петро Колесник, Терен.., 1959, 91); — Далі острова Смаленого не була! — І смаленого вовка не бачила, — скаламбурив Кузьма Осадчий (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 154).
СКАЛАМБУРИТИ
Тлумачення слова