СКА́ЛА, и, жін., муз. Ряд звуків, розташованих за висотою. Берберійська музика — це власне народні пісні з широким об’ємом скали, співані головно молоддю (Колесса, Музикознавчі праці, 1970, 399); На її [бандури] грифі під струною «до» малої октави є темперована скала.. За цією скалою можна легко і точно настроїти всю бандуру без допомоги додаткового інструмента (Народна творчість та етнографія, 2, 1962, 108).
СКАЛА́, и, жін., заст. Скеля. Сидить ворон над скалою, Похитує головою (Павло Чубинський, V, 1874, 941); Меж скалами, неначе злодій, Понад Дністром іде вночі Козак (Тарас Шевченко, II, 1963, 125); Стояли великі голі скали, в них була велика, простора, темна печера (Іван Франко, IV, 1950, 96); * Образно. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40).