СЮЖЕТНИЙ

СЮЖЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сюжет. В короткому ліричному вступі,.. яким відкриваються «Альпи», Олесь Гончар стисло окреслює ідеї, що закладені в творі і визначають весь сюжетний розвиток роману (Радянське літературознавство, 11, 1949, 20); Сценарій вимагає, щоб усе в ньому жило і розвивалось не тільки у внутрішньому сюжетному, але й у просторовому русі (Олександр Довженко, III, 1960, 157);
//  Який має сюжет (звичайно яскравий, виразний, захоплюючий). Були в Ірчана новели й іншого типу — сюжетні (Радянське літературознавство, 2, 1958, 23); У столичних музеях ще у вестибюлях вас зустрінуть величезні сюжетні гобелени — творчість рук українських килимарниць (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 5); До жанру сюжетних танців можна віднести такі, які засобами народної хореографії відображають конкретні явища навколишньої дійсності (Народна творчість та етнографія, 2, 1957, 139).
▲ Сюжетна лінія див. лінія.