СЮЗЕРЕНІТЕ́Т, у, чол.
1. За часів феодалізму в Західній Європі — верховне право, влада сюзерена. Політичні відносини .. місцевих князів з київським князем по суті являли собою відносини васалітету — сюзеренітету, що характерно для ранньофеодальної епохи (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 482).
2. У міжнародному праві — сукупність прав держави-сюзерена.