СЮЇ́ТА, и, жін.
1. Музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об’єднаних спільним художнім задумом. Вперше у Києві була виконана симфонічна сюїта «Веснянки» М. Вериківського на теми українських народних пісень (Мистецтво, 5, 1957, 34); * Образно. Осіннього вітру сюїта Бринить над узліссям рудим (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 9).
2. Хореографічна композиція з кількох танців, об’єднаних однією темою. Особливий успіх мала оригінально задумана і майстерно виконана танцювальна сюїта «Запорожці» (Радянська Україна, 29.I 1954, 4); Хореографічна сцена в «Запорожці за Дунаєм»[С. С. Гулака-Артемовського].. побудована у формі розгорненої танцювальної сюїти (Народна творчість та етнографія, 2, 1965, 17).