СЯБРИ́, ів, мн. (одн. сябр, а, чол.). У білорусів — люди, зв’язані з ким-небудь дружбою, довір’ям; товариші, приятелі. У новій, просторій, білій хаті Всі.. сябри і кунаки Розуміють пісню українську (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 24); — Я сумую за вами, ліси Білорусі, За піснями моїх синьооких сябрів (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 91); — Не впадай у розпач, дорогий сябр о, — каже він лагідно, — твій син помер славно смертю солдата… (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 390);
// Уживається як синонім до слова «білоруси». У ці дні наші добрі сусіди-сябри разом з братніми народами Радянської країни відзначають славне свято—50-річчя Білоруської РСР і Комуністичної партії Білорусії (Літературна Україна, 31.XII 1968, 1).
СЯБРИ
Тлумачення слова