СІВО́К, вка, чол.
1. Жменя взятого для посіву зерна (при сіянні ручним способом).
2. Отвір у сівалці, через який зерно висівається у землю. Коли, приміром, закрить сівки, — коні сівалку водитимуть, а зерно в землю не посиплеться, порожня земля буде (Костянтин Гордієнко, Діти.., 1937, 149).