СІВЕРКО 1, а, чол., діал. Холодний, пронизливий вітер. Лютий сіверко повіяв, Вітер неласкавий (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 265); Із кленів, кружляючи, мідне Вже сіверко листя несе (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 93).
СІВЕРКО 2, діал. Присл. до сіверкий;
// у знач. присудк. сл. Надворі було сіверко (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 173).